FANDOM


Left pointing double angle quotation mark sh4 Албус Дамблдор, теперішній директор Гоґвортсу. Дамблдора вважають чи не найвидатнішим чарівником нашого часу, що надто вже уславився своєю перемогою 1945 року над темним чаклуном Ґріндельвальдом, відкриттям дванадцяти способів використання драконячої крові та алхімічними дослідами, проведеними спільно з Ніколасом Фламелем. Професор Дамблдор захоплюється камерною музикою та грою в кеглі. Right pointing double angle quotation mark sh4
На колекційній картці


Албус Персіваль Вулфрик Браян Дамблдор (англ. Albus Percival Wulfric Brian Dumbledore) (липень або серпень 1881—1997) — один з наймогутніших чарівників всіх часів, був директором школи чарів та чаклунства Гоґвортс (після нього директором став Северус Снейп, котрого через рік змінила Мінерва Макґонеґел), Верховний маг Чарверсуду (суду чарівників), кавалер ордена Мерліна першого ступеню, засновник Ордена Фенікса, голова Міжнародної Конфедерації Чарівників.

Образ Дамблдора багато в чому схожий на класичні образи Мерліна і Гендальфа. Це могутній добрий чарівник, що володіє, не зважаючи на величний вигляд і поважний вік, живим почуттям гумору і надзвичайною силою розуму. Проте, після виходу в світ останньої книги циклу, в якій описується темне минуле Дамблдора і розкриваються дійсні мотиви деяких його вчинків, думки читачів відносно нього розділилися. Зокрема, багато хто звинувачує Дамблдора в обачливому і жорстокому використанні Гаррі Поттера і Северуса Снейпа для перемоги над Волдемортом.

Біографія

Ранні роки

Албус Персіваль Вулфрик Браян Дамблдор народився влітку 1881 року у родині чарівників Персіваля та Кендри Дамблдорів в селищі Насипне Нагір'я. Через кілька років у Албуса з'явився молодший брат Еберфорс, а потім сестра Аріана.

На початку 1890-х років в сім'ї Дамблдорів сталася трагедія: хлопаки-маґли помітили, як Аріана робить незрозумілі їм речі (перші, несвідомі, прояви магії). Вони прагнули, щоб дівчинка пояснила свої дії, але вона не змогла. Тоді хлопці жорстоко наругалися над нею, настільки, що Аріана стала психічно хворою. Дізнавшись про це, батько знайшов винуватців і замордував їх, за що отримав пожиттєве ув'язнення в Азкабані. Прізвище Дамблдорів було оповито ореолом маґлоненависництва, оскільки всередині родини вирішили публічно не розповсюджуватися стосовно того, як дії підлітків відгукнулися на здоров'ї Аріани. Невдовзі після цього Кендра разом з дітьми переїхала до Ґодрикової Долини.

Навчання у Гоґвортсі

У 1892 році Албус почав навчатися у школі чарів і чаклунства Гоґвортс, в гуртожитку Ґрифіндор. З першого дня навчання він познайомився та потоварищував з Ельфаєсом Доджем. Вони обидва відчули взаємну близість, бо ровесники не приймали їх до гурту: Ельфаєс перехворів на драконячу вітрянку, а про історію з батьком Албуса досі гарно пам'ятало магічне суспільство. Протягом навчання Дамблдор ніколи не обговорював цієї прикрої справи, хоча, за словами Доджа, його неодноразового до цього підштовхували, і, знову ж таки за словами Доджа, ніколи не виявляв ані найменших антимаґлівських тенденцій, а навпаки, рішуче захищав маґлів.

Албус Дамблдор проявив себе найздібнішим учнем свого часу, він здобував усі можливі шкільні відзнаки й нагороди, спілкувався з видатними чаклунами і відьмами своєї епохи. Албус становився все більш знаменитим, від чого потерпали всі його друзі, і це, безумовно, позначалося й на братерських стосунках з Еберфорсом.

Сімейна драма

В 1899 році Албус разом з Ельфаєсом планував здійснити навколосвітню подорож, щоб поспілкуватися із закордонними чарівниками, отримати цікавий досвід. Це була мода того часу. Однак влітку померла Альбусова мати Кендра: Аріана в нападі некерованої агресії вбила її.

Албус залишився єдиним годувальником в сім'ї, грошей в них не вистачало, тож питання про подорож відпало само собою. Він переконав Еберфорса продовжити навчання, пообіцявши, що сумлінно наглядатиме за Аріаною. Тим не менш, в глибині душі його роздирала думка про те, що він змушений марнувати свій блискучий потенціал.

Того ж літа, коли померла Кендра, до Ґодрикової Долини відвідати свою бабусю, відомого історика Батільду Беґшот, приїхав Ґелерт Ґріндельвальд. Ґріндельвальд був ровесником Дамблдора і був таким самим талановитим, як і він. Спостерігаючи за тим, як Албусу важко, Батільда познайомила його зі своїм онуком.

Дуже швидко вони зійшлися і почали будувати плани по підкоренню світу, як вони вважали, «заради спільного блага». В цьому їм повинні були допомогти легендарні Смертельні реліквії, тож кращі друзі марили ними. Днями вони спілкувалися, обговорювали і обґрунтовували необхідність своїх намірів. Звичайно, Албус занедбав свої обов'язки щодо догляду за Аріаною, повністю потрапивши під вплив нового друга. Це почав помічати Еберфорс. Одного разу прямолінійний молодший брат в присутності Ґріндельвальда висказав Албусу все, що думає про їхні задуми. Втомившись слухати, Ґелерт застосував до нього «Круціатус», аби не заважав старшому братові. Одначе, Албус прийняв бік брата і виступив проти Ґріндельвальда. Розпочалася дуель. Аріана, яка попри хворобу любила своїх братів, хотіла втрутитися, допомогти, але її не помітили... Одне з заклинань відрекошетило в неї, вбивши її.

Того ж дня Ґелерт повернувся в континентальну Європу, і ще довго вони не бачилися з Албусом. Тим часом стосунки між братами Дамблдорами значно охололи. Еберфорс вважав Албуса винним у всьому і на похоронах Аріани прямо перед труною зламав йому ніс.

Кар'єра у Гоґвортсі

Точно коли невідомо, але щонайменше з 1913 року Албус Дамблдор почав вчителювати у Гоґвортсі, спочатку зайнявши посаду вчителя Захисту від темних мистецтв. Як викладач, він виступав проти відрахування Ньюта Скамандера зі школи, коли одна з його магічних тваринок поставила під загрозу життя іншого учня, бажаючи дати Ньюту, який подавав надію як талановитий магозоолог, ще один шанс.

Дамблдор зрікся своїх колишніх переконань і більше не розділяв поглядів Ґріндельвальда. Тим не менш, Міністерство магії Великої Британії підозрювало його у співпраці з ним, знаючи про історію їхніх відносин, і вважало, що, підтримуючи контакти з видатними постатями чаклунського світу, Дамблдор прагне завербувати їх в армію Ґріндельвальда, який вже почав терор на континенті.

Роль у Великій чаклунській війні

Як вже було сказано, Ґріндельвальд фактично вів війну проти системи магічного світу в Європі. Одначе, його діяльність не поширювалася на Британію, як каже історія, через страх перед Дамблдором, чию силу він визнавав. Так само і Дамблдор, уникав зустрічі із колишнім однодумцем. Чому? Бо все ще мав почуття до нього і через клятву на крові, що вони ніколи не битимуться один з одним. Дивлячись в дзеркало Яцрес, Дамблдор бачив себе і Ґріндельвальда в молоді роки, коли вони ще близько товаришували.

У 1926 році в Нью-Йорці відбувається серія чаклунських нападів, які всі пов'язують з Ґріндельвальдом. Дамблдор, підозрюючи, що Ґріндельвальд має у Нью-Йорці якусь важливу мету, зв'язується з Ньютом Скамандером, який до того часу працював у Міністерстві магії у Відділі контролю за магічними створіннями. Скамандер присвячував своє життя порятунку магічних тварин. Тож Дамблдор прекрасно знав, куди треба тиснути, розповівши йому про те, що в Єгипті є одна Громова птиця, яку тримають в неволі. Скамандер запалав бажанням звільнити бідолашну, але, щоб потрапити до Єгипту, спершу йому треба було пройти маґлівську митницю у Нью-Йорці. В результаті, опинившись в місті, Скамандера засмоктує в насичену веренину подій після того, як він випадково втратив свій магічний кейс з тваринами. Підсумком стає те, що магічне співтовариство дізнається про існування у Нью-Йорці наймогутнішого обскуруса, якого тільки світ бачив — Креденція Бурбона (єдиний з обскурів, хто дожив до зрілого віку). Крім того, аврори МАКУСА (аналог Міністерства магії Британії) спіймали Ґріндельвальда, який діяв під виглядом одного з їхніх високопосадовців Персіваля Грейвса. А також, місто зазнало значних збитків через тварин Ньюта. Не кажучи вже про порушення Статуту про секретність.

Через помітну роль у нью-йорських подіях, і через підозриле ухиляння від відповіді, що насправді він забув в США, Міністерство магії заборонило Ньюту відвідувати інші країни. Заборону пропонували зняти, якщо він зізнається, що за всім цим стоїть Дамблдор. Але Ньют зберіг відданість колишньому вчителю і відмовлявся присвячати Міністерство в свої справи, хоча, усвідомлював, що Дамблдору саме такий розвиток подій, який відбувся, і потрібен був. Навіть коли значно пізніше вийшла автобіографія Ньюта від Ріти Скітер — «Людина чи Чудовисько? Вся правда про Ньюта Скамандера» — де з-поміж всього іншого Ріта яскраво писала про його зв'язок з Дамблдором, Скамандер особисто не визнавав нічого публічно.

У 1927 році Ґріндельвальду вдається втекти від правосуддя під час екстрадиції з США до Європи. Дамблдор, відчуваючи, що все ще не готовий до сутички з ним, знову зустрічається з Ньютом та просить його допомогти. Він дає завдання йому знайти Креденція Бурбона, який вижив після заворушень у Нью-Йорці і знаходився у Парижі, та перехопити перш, ніж це зробить Ґріндельвальд. Дамблдор усвідомлював, що Ґелерт прагне використати Бурбона в якості своєї зброї.

Чутки про те, що Ньют може відправитися у Францію, надійшли до Міністерства магії Британії. Делегація аврорів прибула до Гоґвортсу, щоб влаштували Дамблдорові допит. Торквіл Треверс, один з присутніх аврорів, вимагав від нього приєднатися до боротьби з Ґріндельвальдом, однак Дамблдор відмовився. Тоді Треверс закував його в наручники і заборонив викладати Захист від темних мистецтв.

Тим часом Ньюту не вдалося виконати завдання: Бурбон обрав бік Ґріндельвальда, але в його руках опинився кулон з тією самою кров'ю, якою чверть століття тому Албус Дамблдор і Ґелерт Ґріндельвальд поклялися ніколи не піднімати чарівні палички один проти одного. Тепер Дамблдор міг знищити обіцянку і з чистим сумлінням зіткнутися з темним чаклуном.

Зустріч з Томом Редлом

Працюючи у Гоґвортсі, Дамблдор в деяких випадках особисто займався запрошенням юних чаклунів і відьом навчатися в магічній школі. У 1938 році він прийшов до одного з маґлівських сиротинців, щоб поспілкуватися з сиротою Томом Редлом, який пізніше здобуде собі славу як наймогутніший темний чаклун Великої Британії, перевершуючи Ґріндельвальда. З першої зустрічі Дамблдор помітив в нього такі риси як жорстокість, потайливість і бажання підкоряти. Під час навчання Редла в школі Дамблдор не зводив з нього очей і був єдиним з викладачів, якого він не зміг причарувати своєю вродженою харизмою і даром переконання. Однак, й пов'язати Редла з низкою неприємних випадків, що відбувалися у Гоґвортсі протягом його навчання, було не можливо.

Професор трансфігурації

Невідомо коли саме почав, але вже у 1943 році Дамблдор викладав у Гоґвортсі трансфігурацію.

Того ж навчального року кілька маґлонароджених учнів були паралізовані після зустрічі з «жахіттям» Слизерина, якого з Таємної кімнати випустив його, Слизеринів, спадкоємець. Один з випадків став смертельним: маґлонароджена рейвенкловка Міртл Уоррен зіткнулся із вбивчим поглядом Василіска. Дикий випадок поставив питання про закриття Гоґвортсу. Том Редл, який випустив Василіска, хотів цього в останню чергу, адже школа була дла нього справжньою домівкою. Він більше не ризикує і знаходить винним Рубеуса Геґріда, який в той час потай від усіх вирощував акромантула.

Тодішній директор Діпіт повірив Редлу, Геґріда відрахували зі школи і тільки стараннями Дамблдора дозволили залишитися в замку на посаді ключника.

Битва з Ґріндельвальдом

Поки Дамблдор навчав юних чарівників і відьом, Ґріндельвальд продовжував становити велику небезпеку порядку в магічному світі.  Більш того, йому вдалося знайти одну зі Смертельних реліквій — Бузинну паличку. Розуміючи, що більше зволікати не можна і подолавши всі внутрішні протиріччя, у 1945 році Дамблдор знаходить Ґріндельвальда і вступає з ним в дуель. Битву між ними називатимуть найвеличнішою дуеллю в історії, яка тільки траплялася між двома чаклунами. Зрештою, Дамблдор переміг, заволодів легендарною чарівною паличкою, а Ґріндельвальд постав перед судом і отримав довічне ув'язнення в Нурменгарді, в'язниці, яку він створював для своїх противників. Дамблдора прославили як героя, що поклав кінець тривалій кривавій війні. За це він отримав Орден Мерліна першого ступеню.

Директор Гоґвортсу

Після перемоги над Ґріндельвальдом Дамблдору неодноразово пропонували посаду Міністра магії Великої Британії, але щоразу він відмовлявся, залишаючись працювати вчителем. У другій половині 1960-х чи на початку 1970-х Албус Дамблдор стає директором Гоґвортсу, замінивши на цій посаді Армандо Діпіта. Як директор, Дамблдор скасовує всі телесні покарання, ретельно добирає викладачів і тримає руку на пульсі всіх шкільних подій, своєчасно реагуючи на будь-який прояв небезпеки для учнів або викладачів. На жаль, це в нього не завжди виходить. Дамблдор відмовляє Тому Редлу, який до того часу став відомий як Лорд Волдеморт, в посаді вчителя Захисту від темних мистецтв, вважаючи, що він надто небезпечний для учнів. У 1971 році Дамблдор особисто приходить додому сім'ї Люпинів, щоб запропонувати 11-річному Ремусу навчатися в школі, попри те, що він вовкулака. Дамблдор розробив низку заходів для безпеки Ремуса і оточуючих на час його перевтілень і переконав батьків хлопчини погодитися.

Коли у 1970-х роках Волдеморт йшов війною проти Міністерства магії Великої Британії, Гоґвортс вважався одним з найбезпечніших місць чаклунського світу Британії на рівні з банком Ґрінґотс, яким керували гобліни.

Орден Фенікса; Пророцтво 

Після початку свавілля з боку Волдеморта Албус Дамблдор створює підпільну організацію під назвою Орден Фенікса, куди входили чарівники і чарівниці, яким Дамблдор довіряв особисто. Орден Фенікса стає першою силою, якій вдається нав'язати боротьбу Волдемортові і Смертежерам, ціною, однак, значних втрат. Крім того, Дамблдором створюється широка мережа шпигунів як серед темних створінь, лояльних Волдемортові, так і серед безпосередньо Смертежерів.

У січні 1980 року у шинку «Кабаняча голова» Дамблдор зустрічається з Сивілою Трелоні, нащадком визнаної віщунки Касандри Трелоні. Сивіла прагнула отримати в школі посаду професорки віщування, але дуже швидко Дамблдор розуміє, що панночка немає ані краплі таланту своєї відомої прапрабабці. Він вже збирався йти, як раптом Сивіла війшла в транс і виголосила пророцтво про те, що в кінці липня народиться той, хто зможе перемогти Лорда Волдеморта, кого особисто Волдеморт відзначить рівним собі, але не знатиме всієї його сили, і чиї батьки вже тричі кидали йому виклик. Частково пророцтво підслухав Смертежер Северус Снейп (частину про те, що ця людина народиться в кінці липня), але дуже швидко його викрив власник шинку. Розуміючи, що Сивіла може викликати великий інтерес Волдеморта, Дамблдор погоджується взяти її до Гоґвортс, з міркувань, щоб вона перебувала в безпеці.

Наприкінці липня народжується двоє хлопчиків, які підходили під опис пророцтва — чистокровний Невіл Лонґботом і напівкровка Гаррі Поттер. Волдеморт зупиняє свій вибір на такому ж самому напівкровці Поттері, як і він. Це стає особистою трагедією для Северуса Снейпа. Лілі Поттер, яку він знав з дитинства, була коханням всього його життя. Тож Снейп виходить на контакт з Дамблдором і благає директора зробити все для захисту родини Поттерів, а в обмін погоджується шпигувати на користь Дамблдора.

Дамблдор попереджує Поттерів і радить їм скористатися потужними чарами Довіри — Фіделіусом — які запечатують таємницю всередині душі людини, яка стає тайнохоронцем. В даному випадку, таємниця місцезнаходження. Тож навіть якби Волдеморт тицьнувся носом у вікно будинку Поттерів, нічого б не зміг зробити. Такою людину Поттери спершу обирають Сіріуса Блека, члена Ордена, кращого друга Джеймса Поттера, але незабаром за порадою Сіріуса змінюють свій вибір на користь менш помітного Пітера Петіґру. Однак публічно для орденівців називають тайнохоронцем Сіріуса. Навіть Дамблдору було нічого не відомо про цей крок.

Але Пітер Петіґру виявився шпигуном Волдеморта, який вважав його перемогу неминучою. Він розповів Темному Лордові місцезнаходження Поттерів. 31 жовтня 1981 року Волдеморт спробував вбити Гаррі Поттера немовлям, але сам втратив всю силу, а Гаррі став відомий на весь чаклунський світ як той, хто переміг Лорда Волдеморта і єдиний, хто вижив після вбивчого заклинання Авада-Кедавра.

Дізнавшись про все, Дамблдор наказує Геґрідові забрати дитину з напівзруйнованого будинку і привезти до його тітки та дядька, єдиних живих родичів. Дамблдор розумів, що багато хто всиновив би його з великою радістю й виховував як рідного, але хоча Волдеморт й зазнав поразки, на волі залишалися його однодумці, деякі з них такі самі жорстокі і витончені як і сам Темний Лорд, тож мусив прийняти рішення з розрахунком на майбутнє,. Так само Дамблдор розумів, що головним чином Волдеморт втратив могутність через жертву Лілі, стародавні чари самопожертви, чим вона забезпечила Гаррі тривалим захистом, і Дамблдор вирішив довіритися родові його матері, віддавши на виховання тітці. Прийнявши Гаррі, Петунія Дурсль запечатала ці чари і жертва матері перетворилася на найпотужніший щит від Волдеморта, а в тому, що рано чи пізно Волдеморт відновить сили, Дамблдор не мав сумнівів.

Після поразки Волдеморта Албус Дамблдор публічно оголосив Северуса Снейпа своїм шпигуном, щоб врятувати від переслідувань Міністерства магії і дав місце викладача зілля та настійок у Гоґвортсі, а також призначив деканом гуртожитку Слизерин.

Роки навчання Гаррі Поттера у Гоґвортсі

1991-1992

Влітку 1991 року Албус Дамблдор, цілком очевидно, розуміючи природу Дурслів, дає Геґрідові завдання знайти Гаррі Поттера і запросити його до Гоґвортсу. Окрім цього, він наказує ключнику забрати до Гоґвортсу вміст одного з сейфів гоблінського банку Ґрінґотсу — філософський камінь.  

На Різдво Дамблдор анонімно дарує Гаррі плаща-невидимку. Чи, точніше, повертає його законному власникові: плащ належав Поттерам і передавався з покоління в покоління. Незадовго до смерті Гарріних батьків, Дамблдор позичив його в Джеймса Поттера і переконався, що цей плащ-невидимка є однією зі Смертельних реліквій, а повернути, на жаль, не встиг.

Коли Гаррі пізньої ночі під прикриттям плаща випадково опиняється в класі з дзеркалом Яцрес і бачить там своїх родичів, то вирішує для себе відвідувати дзеркало й надалі, Дамблдор перериває цю ідилію. Старий директор пояснює хлопцю сутність дзеркала, що воно показує найглибше і найсокровенніше бажання серця. Дамблдор дає знати, що найближчим часом його перенесуть в інше місце і радить Гаррі не поринати у мрії, цілковито забуваючи про життя.  

Очевидно, це Дамблдор повернув Гаррі плаща, коли той його забув на Астрономічній вежі під час передачі геґрідового дракона колегам старшого брата Рона Візлі, які спеціалізувалися на драконах. 

В кінці навчального року Гаррі захищає філософський камінь від зазіхань професора Захисту від темних мистецтв Квірела, прибічника Волдеморта. Дамблдор з'являється в останню мить, щоб відтягнути Квірела. Пізніше директор відвідує Гаррі в лікарняній палаті. На питання хлопця, чому Волдеморт хотів убити його, Дамблдор ухиляється від відповіді, пояснюючи, що він про все дізнається, коли буде готовий. Однак, пояснює Гаррі сутність самопожертви матері, чому Снейп до нього упереджено ставиться і яким чином Гаррі вдалося дістати філософський камінь із дзеркала Яцрес. 

На бенкеті, присвяченому закінченню навчального року, Дамблдор присуджує Гаррі, Ронові, Герміоні Ґрейнджер і Невілу Лонґботому додаткові бали за відвагу в історії з філософським каменем , таким чином Ґрифіндор вперше за довгий час здобуває Кубок гуртожитків. 

1992-1993

Дамблдор зрозумів, що відомий письменник Ґільдерой Локарт, який пише про свої героїчні вчинки, привласнив подвиги кількох чарівників, яких він, Дамблдор, знав особисто. І до того ж, зтер їм пам'ять. Директор вирішив, що Локарт перейшов межу в гонитві за визнанням та вирішив поставити його на місце й відповісти за свої злочини. Маючи вільну посаду викладача Захисту від темних мистецтв, Албус Дамблдор пропонує Локартові зайняти її, і хоча той не дуже прагнув цієї роботи, бо кар'єра письменника складалася вкрай добре, аргумент старого професора у вигляді Гаррі Поттера подіяв. 

Рішення Дамблдора шокувало весь викладацький склад школи, більшість вчителів пам'ятало Локарта як великого і нестерпного хвалька. Дамблдор, одначе, переконав їх, що Локарт виявився єдиним, хто погодився, а як відомо з кожним роком шукати нового викладача Захисту від темних мистецтв стає все складніше (бо вони мають тенденцію звільняти місце після першого року роботи), і до того ж, навіть в поганого вчителя є чому навчитися: скажімо, як робити не треба, ким краще не ставати. Дамблдор не сумнівався, Локартов видасть, що ніякий він не великий чарівник, як про себе пише в книжках. 

Незабаром після початку навчального року в школі про себе повідомляє спадкоємець Слизерина, який оголошує про відкриття Таємної кімнати. Протягом року ряд маґлонароджених і напівкровних учнів стають жертвами невідомого нападника. Ніхто не помер, але їх паралізувало. Голова Ради опікунів Гоґвортсу Луціус Мелфой ставить питання про зняття Дамблдора з посади директора, якщо той не може врегулювати становище, і досягає свого. 

Пізніше з'ясувалося, що учениця першого курсу Джіні Візлі потрапила під вплив щоденника Тома Редла. Щоденник потрохи висомктував з Джіні життєву енергію і, коли спогад, запечатаний всередині нього, став досить сильним, щоб прийняти фізичну форму, щоденник підкорив своїй волі свідомість дівчинки й змусив прийти до Таємної кімнати. Але втрутився Гаррі Поттер, який не тільки знайшов кімнату, а ще переміг Василіска, якого Джіні несвідомо під Редлівським впливом нацьковувала на інших, і знищив щодденик, тим самим знищив матеріалізований спогад Волдеморта, коли йому було 16 років.

Дамблдор повернувся на посаду директора за проханням тієї ж Ради опікунів (коли поширилися чутки про смерть Джіні), нагородив Гаррі і Рона спеціальною нагородою за заслуги перед школою і призначив їм по 200 балів кожному на рахунок Ґрифіндору, що забезпечило гуртожитку Кубок другий рік поспіль. 

Залишившись з Гаррі на самоті, Дамблдор розповів, що разом зі шрамом, Волдеморт передав Поттерові, попри власну волю, й деякі свої здатності, наприклад, парселмову. І переконав його, що попри можливі спільні риси Гаррі з Волдемортом, вони відрізняються тим, ким вони є, своїм вибором. На додачу, директор переконав Гаррі, що той істинний ґрифіндорець (Гаррі вагався з приводу цього), пояснивши, що меч Ґрифіндора, яким хлопак вбив Василіска, з'являється тільки перед справжніми ґрифіндорцями. 

Окрім всього цього, Дамблдор зв'язався з в'язницею Азкабан, щоб звідти випустили Геґріда, запротореного туди Міністром магії Корнеліусом Фаджем, який знав про історію з відрахуванням Геґріда зі школи.  

1993-1994

Перед початком навчального року Дамблдор вийшов на слід Ремуса Люпина, аби запропонувати йому працювати Вчителем захисту від темних мистецтв. Крім того, директор призначив Геґріда викладачем догляду за магічними істотами оскільки попередній професор вийшов на пенсію. 

Влітку 1993 року стало відомо про те, що з Азкабану втік Сіріус Блек, якого вважали небезпечним злочинцем, зрадником Поттерів і прибічником Волдеморта. Міністерство магії вважало, що Блек націлений на Гаррі й прагне закінчити справу Темного Лорда, тож Корнеліус Фадж прийняв рішення відрядити вартових Азкабану — дементорів — охороняти школу. Дамблдор, котрий не міг терпіти дементорів неохоче погодився, але заборонив їм заходити всередину замку й наближатися до учнів. Втім, одного разу вони ослухалися й у великій кількості з'явилися на квідич між Ґрифіндором і Гафелпафом. Гаррі, на якого дементори впливали особливо жахливо, втратив рівновагу і впав зі своєї мітли, мало не загинувши. Дамблдор сповільнив падіння й потужним заклинанням змусив вартових зникнути якомога далі. 

Ближче до кінця навчального року Гаррі зі своїми друзями все ж таки зустрівся з Сіріусом Блеком, і дізнався, що його запроторили до в'язниці за злочини Пітера Петіґру, який після зради Гарріних батьків сфальшував власну смерть й, як незареєстрований анімаг, переховувався в родині Візлів у вигляді щура Скеберса. Збіг обставин не дозволив відвести Петіґру в руки правосуддя, Сіріуса захопили й приговорили до поцілунку дементора. Дамблдор повірив в історію Гаррії, однак розумів, що слова тринадцятирічних чаклунів Міністерство не переконають. Директор порадив Герміоні Ґрейнджер використати часоворот, яким вона користувался з початку навчального року, й виправити несправедливість, що їй, разом з Гаррі, вдалося: повернувшись назад у часі в потрібний момент, вони врятували Сіріуса, а також Бакбика, гіпогрифа якому так само несправедливо винесли смерту кару.

В кінці року Дамблдор звільнив Люпина з посаду вчителя, оскільки Снейп розповсюдив інформацію про «вовчу» сутність Ремуса. Директор чудово усвідомлював, що батьки не відправлять дітлахів до школи, де працює вовкулака. 

1994-1995

Цього навчального року Гоґвортс прийняв Тричаклунський турнір. Через те, що історія бачила не один випадок смертельних випадків під час змагання, Дамблдор оголосив про те, що участь дозволена тільки повнолітнім учням (в магічному світі — 17 років). Навколо Кубку вогню, куди всі охочі могли кинути свої імена для участі, директор накресив вікову лінію, яка б запобігала спробам неповнолітніх. 

В якості викладача Захисту від темних мистецтв Дамблдор тепер взяв «Дикозора» Аластора Муді, досвідченого аврора, в минулому члена Ордена Фенікса. Але за день до того, як він мав би відправитися до школи, на Муді здійснив напад волдемортівець Барті Кравч-молодший разом з Пітером Петіґру. Вони фактично полонили Дикозора: за наказом Волдеморта, який готувався впродовж року відродитися, Кравч-молодший під виглядом Муді, використовуючи багатозільну настійку, відправився до Гоґвортсу і мав зробити так, щоб Гаррі потрапив до рук Темного Лорда. Він обдурив Кубок вогню, змусивши його вважати 14-річного Гаррі учасником турніру, і непомітно допомагав хлопцеві впоратися з завданнями турніру. Тричаклунський кубок, трофей переможцю, який треба було знайти в лабіринті в якості останнього випробування, Кравч перетворив на летиключ до кладовища Малого Ґенґелтону, де знаходився Волдеморт. Як і очікувалося Кравчем, Гаррі доторкнувся до приза, опинився в потрібному місці й на власні очі бачив відродження Волдеморта, та навіть зміг втекти назад до Гоґвортсу. На жаль, разом з ним до кубку доторкнувся Діґорі (хлопці вважали, що все одно це перемога Гоґвортсу) й був вбитий на кладовищі Пітером Петіґру. 

На території школи, поки вся увага була прикута до мертвого Седрика, Кравч-Муді потягнув Гаррі до свого кабінету (чого б справжній Муді ніколи не зробив в такій ситуації), тож директор зрозумів, що щось тут не так. Разом з професоркою Макґонеґел і Снейпом, директор увірвався до кабінету Кравча-Муді й приборкав смертежера, змусивши розповісти всю правду під дією сиворотки правди. 

Дамблдор повністю повірив розповіді Гаррі про події на кладовище і через кілька годин знову зібрав Орден Фенікса. Міністр магії Корнеліус Фадж, одначе, відмовився сприймати цю інформацію. Під час бенкету з нагоди закінчення чергового навчального року директор, всупереч офіційній позиції Міністерства магії, Дамблдор розповів учням про повернення Волдеморта. Щодо Гаррі, то навіть після всіх цих подій, професор вагався стосовно того, щоб розповісти йому правду, чому Волдеморт полює за ним.  

Смерть

Дамблдор давно шукає горокракси — заховані уламки душі Волдеморта, без знищення яких неможливо перемогти його. Знайшовши перстень Ярволода Гонта, Альбус розуміє, що камінь у персні — це воскрешальний камінь, який він шукав колись в юності. Не втримавшись від спокуси, Дамблдор надягає перстень … Прокляття, накладене на горокракс, настільки велике, що лише майстерність Северуса Снейпа рятує старого директора. Але і всього вміння Снейпу вистачає лише на відстрочку смерті. Альбусу залишається жити максимум рік.

Весь останній рік він дає приватні уроки Гаррі Поттеру, на яких показує юнакові спогади різних людей. З їх допомогою Дамблдор і Поттер намагаються відновити минуле Волдеморта, щоб з більшою часткою ймовірності прорахувати його подальші плани. Для старого директора було дуже важливо передати всі свої знання про Темного Лорда і його горокракси Гаррі, щоб він закінчив почате

В кінці відпущеного йому долею роки Дамблдор намагається знищити інший горокракс — Медальйон Слизерина, і втрачає останні сили. Після повернення в Гогвортс знесилений Дамблдор гине від «вбивчого закляття» Северуса Снейпа. Незважаючи на численні попередження Гаррі і недовіра до Снейпа інших членів «Ордена Фенікса», Дамблдор безмежно довіряв Снейпу (колишньому Смертежерові) за відомою на той момент тільки йому причиною. Тому вбивство всіма улюбленого директора налаштувало проти Снейпа всіх викладачів Гогвортсу. Пізніше з’ясувалося, що Дамблдор сам попросив Снейпа вбити його — дні директора і так були полічені, прокляття перстня Ярволода було смертельним, і Дамблдор хотів, по-перше, врятувати душевне здоров’я Драко Мелфоя, який отримав від Темного Лорда завдання вбити старого професора, а у друге, підтвердити відданість Снейпа Волдеморту, щоб Северус і далі міг діяти «в тилу ворога». Останні слова Дамблдора «Северус … прошу тебе …» — це не благання про пощаду, це прохання виконати дану колись обіцянку. Крім того, Дамблдор нерідко вимовляв фрази на кшталт «Для високоорганізованого розуму смерть-це чергова пригода».

Він каже, що головна помилка Волдеморта — це нездатність зрозуміти, що є речі гірші смерті.

Дамблдор помер на 116 році життя від смертельного закляття Северуса Снейпа. Дамблдор планував свою смерть разом з ним.

Зовнішність

У книжці Дамблдор описується, як класичний майстер; високий та худий, має довге срібне волосся, достатньо довге, щоб запнути його за пояс, а також довгу бороду. Має блакитні очі. Під час похорон Аріани, Еберфорс звинуватив Албуса у вбивстві сестри і в гніві вдарив того в ніс. Після того випадку ніс Дамблдора залишився кривим.

Носить окуляри, що по формі нагадують півмісяці.

Також згадується шрам над лівим коліном, про походження якого Дамблдор не знає, у вигляді мапи Лондонського Метро.

Одяг Дамблдора має широкий діапазон кольорів та моделей, часто із зображенням місяця та зірок.

Характер

Дамблдор не надає ваги чистоті крові, вважає, що на виборі людини роль відіграє її характер, а не день народження, кров або родина. Тому допоміг влаштуватися Рубеусові Геґріду (напів-велетню) та Ремусу Люпину (вовкулаці) в Гоґвортсі.

Без остраху вимовляв ім’я Волдеморта та заохочував інших до цього. При особистій зустрічі із Темним Лордом називав його Томом.

Персонажі книг часто зазначають, що головна вада Дамблдора — це готовність довіряти тим, хто може виявитися ненадійним. Так, Дамблдора корили за те, що довіряв Смертежеру Северусові Снейпу. Проте насправді Дамблдор гарно розбирався в людях.

Праобразом Дамблдора був директор школи Святого Михаїла, де навчалася Джоан Ролінґ — Альфред Данн.

Образ Дамблдора є одним із найулюбленіших для авторки, адже він є втіленням доброти, тому вона насолоджувалася його створенням. Ролінґ стверджує, що, якщо їй треба повідомити про щось читачам, до неї «говорить» Дамблдор, тому що саме він знає все про всесвіт Гаррі Поттера. Однак Ролінґ згадувала, що Дамблдор — людина, «що завжди повинна бути тим, хто знає, і він відчуває тягар знань. І він волів би не знати».

В якості наставника Гаррі Поттера, Дамблдор — мудра людина, що розуміє, що Гаррі мусить засвоїти деякі жорсткі уроки для того, щоб підготуватися до того, що станеться в його житті. Він дозволяє Гаррі те, що не дозволив би іншому учневі та намагається огородити Гаррі від того, від чого він його може захистити.

Під час виступу 19 жовтня 2007 року в Карнеґі-Хол в Нью-Йорку юний фан запитав Джоан Ролінґ, чи пережив Дамблдор «справжнє кохання». Авторка відповіла, що завжди думала про Дамблдора як про ґея, і що той закохався у Гріндевальда. За її словами, це кохання було «великою трагедією» Дамблдора. Через неї він втратив свої моральні орієнтири, так, що згодом став «безстатевою» людиною. Він обрав «целібат та книжкове життя».

Магічні здібності та навички

Починаючи з малого віку, Дамблдор виявляв неабиякі магічні здібності. Під час навчання в Гоґвортсі був відомий як найкращий студент, що виграв всі нагороди, які запропоновувала школа. Під час складення екзаменів НОЧі робив із паличкою таке, чого екзаменатор ніколи не бачив. Ролінґ наголошувала, що Дамблдор в першу чергу самоучка, попри те, що мав гарних викладачів у Гоґвортсі. Без зайвої скромності, Дамблдор деколи визнавав свої знання, особливо, коли сам пишався своїми кмітливими винахідливими ідеями (наприклад, про те, щоб заховати філософський камінь у дзеркалі Яцрес). Також готовий визнати, що, оскільки він є майстерним чаклуном, то і помилки його більш значущі, ніж помилки решти.

Експерт із застосування невербальних заклинань, відомий алхімік, що працював із Ніколасом Фламелем. Заснував спосіб передачі повідомлення через Патронуса (який у Дамблдора мав вигляд фенікса), який використовувався між членами Ордену Фенікса.

Використовує магічну зброю у вигляді вогню (наприклад, коли розповідав малому Тому Редлові про магічний світ або під час пошуку горокракса у печері — для того, щоб відбитися від інферіїв).

Може вичаклувати настільки потужне закляття «розілюзнення», що стає невидимим без застосування плаща-невидимки. Експерт із застосування трансфігурації. Непереможний дуелянт. Поліглот (наприклад, знає мову ґоблінів та русалок).

Майно

Gof 36
У кабінеті Дамблдора можна було побачити безліч цікавих речей. Наприклад, сито спогадів (за допомогою якого можна переноситися у власні спогади або спогади інших людей), світлогасник(пристрій, щоб забрати світло ліхтарів із можливістю повернути їх назад — використовується для того, щоб маґли не помітили чарівників на своїх вулицях). Також є власником фенікса Фоукса, що неодноразово допомагав Дамблдорові та Гаррі Поттеру. Фоукс був надзвичайно прив’язаний до господаря, тому полетів із Гоґвортсу після його загибелі.

Нагороди і досягнення

Дамблдор знаменитий також як алхімік, який ще в юності звернув на себе увагу Ніколаса Фламеля, відомого творця Філософського каменю. У свій час вони разом працювали над створенням нових зілля, а узи дружби пов’язували їх до самої смерті.

Дамблдор відкрив дванадцять способів застосування крові дракона.

У 1945 році, на 64 році життя, Альбус Дамблдор, переміг в поєдинку Гріндевальда, темного чарівника з яким Альбус не зустрічається з того пам’ятного дня смерті Аріани, в результаті ставши господарем бузини палички.

Точно невідома дата, коли Дамблдор став головою Чарверсуду. Можливо, це сталося після зсуву з цього поста Барті Крауча (приблизно через рік після зникнення Волдеморта).

До моменту закінчення Гогвортсу Дамблдор уже був лауреатом Премії Варнави Фінклі за видатні успіхи в наведенні заклять і нагороджений Золотою медаллю за епохальне виступ на Міжнародній алхімічної конференції в Каїрі. Пізніше до його нагород додався орден Мерліна першого ступеня (мабуть, за перемогу над Гріндевальдом).

Його патронує приймав форму фенікса.

Його ховчик, як сказала сама Роулінг на одному з форумів, — труп сестри. Також вона сказала, що якби Дамблдор подивився в Дзеркало Яцерес, то побачив би живими і щасливими всіх членів своєї родини.

Сприйняття

Образ Албуса Дамблдора відповідає архетипові «мудрого старця». Так, він нагадує Мерліна, і зовнішністю (високий, худий, зі срібною бородою, і характером (великий цінитель книжок та мудрості). Також відзначаються подібність Дамблдора до Гендальфа. Щодо християнських символів, Дамблдор нагадує образ Бога-Отця, що очолює боротьбу із Темним Лордом та його прибічниками.

Загибель Дамблдора спричинила безліч статей та обговорень прихильників Гаррі Поттера. Таку ж реакцію викликала і заява авторки про нетрадиційну орієнтацію Дамблдора. Деякі відмовлялися приймати такі заяви як правдиві, висували аргументи на противагу точці зору авторки. Остання заява розчарувала та обурила християнську церкву та представників освіти деяких країн.

Взаємовідносини

Сім’я

Про відносинах Альбуса з батьками мало що відомо. Смерть матері Дамблдора зробила його озлобленим і сумним, він залишив сестру Аріану на брата Аберфорта і заглибився в свої думки.

Пізніше, в бесіді з Гаррі, він зізнався, що по-справжньому любив всіх і кожного з його сім'ї, але був засліплений своїми амбіціями. Він мав намір використовувати воскрешальний камінь, якщо коли-небудь знайде його, щоб повернути своїх батьків і сестру, щоб вибачиться перед ними. Зрештою камінь був знайдений, але використовувати його він так і не зміг, оскільки став жертвою закляття, накладеного на горокракс.

Том Редл (Лорд Волдеморт)

Альбус особисто відвідав Тома в притулку Місіс Коул, щоб забрати хлопчика в Школу чарів та чаклунства «Гогвортс». За визнанням самого Дамблдора, хоч він і не знав що зустрів найнебезпечнішого Темного чарівника, але Том безумовно його заінтригував. Ще коли хлопчик почав навчатися в Гогвортсі, Дамблдор став пильно стежити за ним. Альбус Дамблдор був єдиним, хто підозрював Реддла, коли вбили рейвенкловку Міртл, але оскільки у нього не було доказів, він нічого не зміг зробити. Коли ж Реддла закінчив школу, він прийшов в Гогвортс просити посаду професора захисту від темних мистецтв, однак, тодішній директор Армандо Діппет відмовив йому, сказавши, що вісімнадцять — вік для вчителя занадто незрілий, але запропонував через кілька років прийти знову.

Коли Том Редл уже досить попрактикуватися, він знову пішов на співбесіду з Дамблдором, але знову марно. Після цього Реддла наклав прокляття на посаду професора захисту від темних мистецтв, так, щоб ніхто не протримався на ній більше року. Том заховав горокракс в замку, а потім зник.

Зустрілися вони знову віч-на-віч в 1996 році, в атріумі Міністерства магії. Зав’язалася дуель, Волдеморрт намагався вбити свого колишнього вчителя, але не зміг, Дамблдор успішно відбивав всі атаки. Дуель завершилася нічим — Волдеморт втік. В цьому ж році Темний маг вирішив закінчити розпочате і наказав Драко Мелфою вбити свого директора, але Дамблдор і так залишалося недовго, тому він просить про допомогу Северуса Снейпа, щоб саме він убив Дамблдора, а не Драко, щоб той не травмував свою ще незміцнілу душу. Незважаючи на те, що Снейп вбиває Дамблдора, він все одно, хоч і не так ясно, допомагає Гаррі і його друзям знищити Волдеморта раз і назавжди.

Гаррі Поттер

Протягом усього роману Дамблдор відноситься до Гаррі тепло, по-батьківськи. Він не сприймає ніяких формальностей, говорить ясно і просто, абсолютно не боїться вимовляти ім’я Волдеморта, і радить Гаррі чинити так само, і не піддаватися забобонам.

На початку оповідання саме Дамблдор приймає рішення про те, що втративши своїх батьків Гаррі Поттер повинен вирости в сім'ї своєї тітки, ніяк не пов’язаної з чарівним світом. Як потім переконується читач, це було досить далекоглядне рішення.

01 P HarryPotter2
Він приходить на засідання Чарверсуду і виступає в якості адвоката Гаррі, якого звинувачують у використанні магії поза стінами Гогвортсу. Дамблдора вдається довести, що Гаррі застосував магію не через примху, а в силу обставин: йому довелося захищатися самому і захищати свого кузена-магла від нападу дементорів.

Протягом усього життя Гаррі Поттера до самої своєї смерті і навіть після, Дамблдор терпляче і планомірно готує його до головного бою і до головного вибору всього його життя: «вибору між легким і правильним». Юнакові теж, як свого часу його наставнику, як ще раніше — його матері, доведеться вибирати: власна загибель або загибель інших людей. Причому Гаррі повинен добровільно віддати себе смерті не в відчайдушній спробі врятувати близьку людину, як це зробила Лілі Поттер, не під тиском зовнішніх непереборних обставин, як це зробив вмираючий Дамблдор, а цілком усвідомлено, Тому зрозумілі сльози радості, захоплення, гордості, безмірної любові, які по є на обличчі Дамблдора. До всього іншого старий учитель відчуває законну гордість від того, що зміг виховати такого героя.

Рубеус Геґрід

Дамблдор зберігає з Гегрідом хороші, довірчі відносини ще з тих давніх часів, коли Рубеус був студентом. Він єдиний, хто вірить, що той не відкривав Таємну кімнату, пізніше він просить Армандо Діппет, тодішнього директора, прийняти його на роботу лісничим. Дамблдор дає Гегріду важливі і відповідальні доручення, наприклад, доручає йому забрати Гаррі від Дурслів, доставити Філософський камінь, відправитися на переговори з велетнями, що ще раз доводить, що Дамблдор повністю довіряє Геґрідові. У 1997 році, коли Дамблдор помер, Гегрід був повністю спустошений.

Мінерва Макґонеґел

Мінерва Макґонеґел знала Дамблдора більшу частину свого життя. Вона вчилася в Гоґвортсі під його керівництвом, він був її деканом і професором трансфігурації. Пізніше, коли Альбус став директором Гогвортсу, вона змінила його на цих постах. У школі вона пропрацювала з ним пліч-о-пліч тривалий час.

Але їх пов’язує більше, ніж просто колеги, вони — справжні друзі. Мінерва завжди підтримувала Дамблдора, але бувало, що і була проти; наприклад, вона протестувала проти того, щоб залишити Гаррі у Дурслів або проти того, щоб Поттер брав участь в турнірі.

Мінерва була в шоці, коли Дамблдор був убитий в 1997 році під час нападу смертежерів на Астрономічній вежі, і була присутня на його похоронах. Через рік, коли Гаррі Поттер повертається в Гогвортс з місією, даної йому Дамблдором, вона не ставить під сумнів рішення свого померлого друга і прагне надавати Гаррі всіляку допомогу.

Северус Снейп

Left pointing double angle quotation mark sh4 - Я шпигував заради вас, брехав заради вас, піддавав себе смертельній небезпеці заради вас. І думав, що роблю все це для того, щоб зберегти життя синові Лілі. А тепер ви говорите мені, що ростили його як свиню для забою ...

- Це прямо-таки зворушливо, Северус, - серйозно сказав Дамблдор. - Чи не прив'язалися ви, врешті-решт, до хлопчика? - До хлопчика? - вигукнув Снейп. - Експекто патронум! З кінчика його палички вирвалася срібна лань, зістрибнула на підлогу, одним стрибком перетнула кабінет і вилетіла в розкрите вікно. Дамблдор дивився їй услід. Коли срібне світіння згасло, він обернувся до Снейп, і очі його були повні сліз. - Через стільки років? - Завжди, - відповів Снейп.

Right pointing double angle quotation mark sh4

Відносини між Снейпом і Дамблдором були вельми близькі. Після того, як Снейп випадково вплинув на те, щоб Волдеморт відправився до Лілі, він відправився до Дамблдора, щоб той захистив її. Альбус зробив Снейпа членом Одена Фенікса і шпигуном в оточенні Волдеморта.

Снегг и Дамблдор
​​​​​​​Як шпигун Ордена, Снейп таємно продовжував перебувати в лавах смертежерів, передаючи Дамблдорові важливу інформацію. У свою чергу, Волдеморт зробив його своїм агентом серед мешканців Гогвортсу. На долю Снейпа випала нелегка ноша подвійного агента. Але Снейп все ж вибрав сторону Дамблдора, тому кожен крок, що стосується смертижерів, він обговорював з ним.

У 1996 році Дамблдор був проклятий, надівши перстень Ярволод Гонта — горокракс Волдеморта (Дамблдор надів перстень, бо знав. Що в ньому є воскрешає камінь, за допомогою якого він міг би поговорити з померлою сестрою Аріаною). Северусу вдалося загальмувати дію прокляття але, він попередив, що до кінця року Дамблдор все ж помре. Тим часом Волдеморт замислив вбити Дамблдора, але руками Драко Мелфоя. Розуміючи, що він помре і що необхідно зберегти душу юного Мелфоя, Дамблдор просить Снейпа вбити його, коли прийде час. В кінці навчального року, коли Малфою все ж вдається провести смертижерів в замок, у Снейп не залишилося вибору. Він убив Дамблдора.

Северус Снейп неодноразово просив у Дамблдора місце викладача захисту від темних мистецтв. Здавалося б, повністю довіряючи йому, Дамблдор міг і погодитися, адже він-то знав, що назад до Волдеморта Снейп не повернеться, тим більше через таку дрібницю. Але мудрий чарівник бачив справжню підгрунтя такого прохання: для Снейпа це була добре замаскована можливість самогубства. Як смертежер, він не міг не знати про прокляття і, ймовірно, таємно мріяв вислизнути від всіх зобов’язань і від життя заодно. Втім, такі мотиви могли рухати Снейпом на початку. Пізніше, коли з’явилася надія помститися Волдеморту, ці прохання стали не настільки наполегливі. Аби підтримувати чутки про те, що, мовляв, Снейп просить посаду викладача захисту від темних мистецтв, а Дамблдор побоюється його на цю посаду пускати.

Ім’я

Ім’я Албус — латинською — білий. Прізвище Дамблдор утворене від староанглійського слова, що означає джміль (авторка казала, що використала це слово тому, що уявляла собі, як директор Гоґвортсу блукає коло замку та гуде собі під ніс).

«Персіваль» (Percival) — легендарний лицар круглого столу короля Артура, пов’язаний з історією про чашу Грааля. В Le morte d’Arthur Томаса Мелорі, Персіваль — природжений герой. Це ім’я, по всій ймовірності, він отримав на честь батька. «Персіваль» — також ім’я від старофранцузької, що означає «під покровом». Можливо, даючи Персі Візлі ім’я, також отримане від «Персиваля», Дж. Роулінг провела між ними певну паралель, або навпаки, протиставила їх (згадаємо сцену суду]), тим більше, що у Дамблдора теж були колись каштанове волосся. Хоча, збіг в іменах Альбуса Дамблдора і Персі Візлі може також … не означатиме нічого, крім збігу (це Навряд чи).

«Вулфрік» (Wulfric) — англо-саксонське ім’я, знайдене в англо-саксонських хроніках і може представляти Англію. Буквально Wulfric означає «міць вовка» і нагадує інше легендарне ім’я «Беовульф» (Beowulf), яке означає «міць вовка-ведмедя». Легендарний герой Беовульф знищив монстра Гренделя в юності, ім’я якого походить на ім’я Геллерта Гріндевальда, якому в ранні роки Дамблдор завдав поразки. Легендарний Беовульф був смертельно поранений драконом в морській печері, і йому допоміг тільки його зброєносець, який був позбавлений батьків. Тут проглядаються паралель з життям Дамблдора, який був смертельно поранений зіллям від фальшивого горокраксу, і якого витягнув з печери сирота Гаррі Поттер.

«Брайан» (Brian) — ім’я легендарного ірландського короля і героя Брайана Бору, який завдав поразки вікінгам при битві у Слонтарфа біля Дубліна. Сам Дамблдор — ветеран не однієї магічної війни проти темних сил.

«Dumbledore» (Дамблдор) — старовинне англійське слово XVIII століття позначає джмеля. Можливо, вибрано тому, що Альбус любив ходити і наспівувати собі під ніс, і ці звуки нагадували тихе гудіння джмеля.

Зображення у фільмах

У перших двох фільмах про Гаррі Поттера (Гаррі Поттер і філософський камінь та Гаррі Поттер і таємна кімната) роль Дамблдора виконав Річард Гарріс. Він повідомляв, що спочатку не хотів погоджуватися на цю роль, оскільки знав про поганий стан свого здоров’я. Проте йому довелося погодитися, оскільки 10-річна онука погрожувала акторові ніколи більше із ним не розмовляти в разі відмови. Цього ж актора ствердили на роль Дамблдора у третьому фільмі Гаррі Поттер і в’язень Азкабану. Проте здійснитися зйомкам завадила смерть Річарда Гарріса 25 жовнтя 2002 року.

Врешті-решт, на роль Дамблдора був затвердженим Сер Майкл Гембон. Він не переймався тим, щоб втілити образ краще за попередника, тому зіграв Дамблдора по-своєму.

Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.