Дзеркало Яцрес (англ. The Mirror of Erised) — дванадцятий розділ книги "Гаррі Поттер і Філософський камінь". Дія відбувається у другій половині грудня 1991 року. В центрі подій — знайомство Гаррі з дзеркалом Яцрес.
Сюжет 
Редагувати
Наближається Різдво. Всі, окрім Гаррі Поттера, нетерпляче очікують проведення різдвяних канікул вдома. Роздратований тим, що Гаррі все зходить з рук, він популярний і встиг відмітитися неабиякими успіхами, Драко Мелфой постійно намагається зачепити його, зокрема, натякаюучи на те, що в Поттера нема нормальної родини й ніхто не чекає його повернення додому. Гаррі намагається ніяк на це не реагувати.
Гаррі, Рон і Герміона невпинно шукають інформацію про Ніколаса Фламеля в бібліотеці, але це не приносить результатів.
На різдвяні канікули Герміона їде до батьків, а Гаррі та Рон зі своїми братами залишаються в Гоґвортсі: Гаррі не має жодного бажання зустрічати свято в оточенні Дурслів, а батьки Рона відправилися навідати свого другого сина Чарлі, працюючого в Румунії.
Різдвяний ранок приносить Гаррі сюрпризи: вперше в житті він отримує справжні подарунки. Це светр ручної праці й солодощі від матері Рона, флейта від Геґріда, пакунок "шоколадних жабок" від Герміони, дрібна монета від Дурслів і (найголовніше) рідка й цінна річ — плащ-невидимка від невідомого відправника з запискою наступного змісту:
| Твій тато лишив його мені перед смертю. Настав час повернути його тобі. Користуйся ним з розумом. Бажаю тобі чудового-пречудового Різдва | 
|
Гаррі відчуває дивні почуття, роздивляючись мантію. Він думає, хто ж міг надіслати йому цю річ. А ще йому не віриться, що мантія справді належала його батькові.
Гаррі і Рон відправились на різдвяний пір й дуже весело провели час. А вночі, після того, як Рон заснув, Гаррі сяйнула думка під плащем-невидимкою піти в заборонену секцію бібліотеки заради пошуку інформації щодо Ніколаса Фламеля.
Гаррі виконує свій намір, однак в бібліотеці відбувається неприємний момент: одна з відкритих ним книг здійняла галас. На крик невдовзі прибіг завгосп Філч. Гаррі біжить куди очі дивляться й мало не наштовхується на Квірела і Снейпа. Щоб уникнути зіткнення з ними у вузькому коридорі, Гаррі проходить в прочинені двері.
Кімната, куди він попав, виявилась майже порожньою. В центрі знаходилося велике дзеркало. Гаррі підійшов до дзеркала й почав дивитися в нього. То, що він бачить в ньому, лякає його, оскільки там опиняється відображення не тільки його (чого взагалі-то не повинно бути при одягненому плащі-невидимці), а ще юрби якихось людей, які посміхаються йому й привітно машуть руками. Гаррі починає вивчати відображення й приходить до висновку, що бачить своїх батьків (яких до цього не знав навіть по фотографіям) та інших родичів. Побачене приголомшило дитину і кімнату він покидає з впевненим наміром повернутися туди наступної ночі.
Власне, наступної ночі Гаррі приводить до дзеркала Рона. Проте, на подив друзів, молодший з синів Візлі бачить у відображенні не родичів Гаррі, а себе одного — дорослого, з емблемою старости школи і шкільними кубками. Обидва хочуть насолоджуватися видовищем з дзеркала, а оскільки робити це водночас не виходить, вони починають спорити й штовхатися, в результаті чого в кімнаті з'являється Місіс Норіс. Рон та Гаррі, побоючись того, що слідом за кішкою приде її хазяїн, в темпі йдуть подалі.
Побачене в дзеркалі дивно діє на Гаррі: він стає замкнутим, пригніченим і йому сняться жахіття. Рон вмовляє друга більше не ходити до цього дзеркала.
Тим не менш, не зважаючи на Рона, Поттер на третю ніч знов відправляється в заповітну кімнату. Але й на цей раз довго побути з рідними йому не вдається: в кімнаті знаходиться Албус Дамблдор.
Директор каже Гаррі, що дзеркало називається "Яцрес" (слово "Серце" навпаки) і пояснює його принцим дії: воно показує найглибші та найсокровенніші мрії. Однак довго знаходитися біля нього небезпечно, і деякі люди просто втрачають глузд. Дамблдор просить Гаррі більше не шукати дзеркало, тому що, на його думку, неможна чеплятися за за минуле, забуваючи про майбутнє. При цьому професор добавляє, що, коли хлопчик ще раз зіштовхнеться з дзеркалом, він повинен бути до цього готовим.
Наостанок Гаррі питає в Дамблдора, що бачить він сам, коли дивиться в дзеркало. І отримує, на його погляд, не дуже щиру відповідь: "Я бачу себе з парою товстих вовняних шкарпеток у руці". Вже опинившись у ліжку, Гаррі розуміє, що Дамблдор мав право злукавити, бо це було дуже особисте питання.
