Кадмус Певерел (англ. Cadmus Peverell) — чистокровний чарівник, середній з братів Певерелів, котрі за легендою, оминувши загибель за допомогою чарів, зустрілися зі Смертю і отримали від неї дари відомі як Смертельні реліквії. Кадмус став власником воскресального каменю.
Біографія[]
Раннє життя[]
Кадмус був закоханий в дівчину, на якій сподівався одружитися, але яка несподівано померла. Втрата кохання стала для середульшого з Певерелів особистою трагедію, з якою він не міг змиритися.
Зустріч зі Смертю[]
За легендою "Казка про трьох братів", Кадмус разом зі старшим братом Антіохом і молодшим Іґнотусом, подорожуючи, зустрів на своєму шляху річку. Вона була надто глибока і бурхлива, проте брати володіли магічними здібностями і, махнувши чарівникими паличками, створили міст. Однак на середині цього мосту дорогу їм заступила сама Смерть. Сердита через те, що брати її обдурили, вона вдавано привітала Певерелів з такими успішними чарами і запропонувала винагороду за те, що уникнули своєї долі. Пихатий Кадмус вирішив принизити Смерть і здобути здатність воскрешати померлих. Смерть знайшла на березі річки камінь і подала його зі словами, що цим каменем він зможе воскрешати мертвих.
Албус Дамблдор, втім, пояснює існування каменя як винахід самого Кадмуса, який був напрочуд обдарованим і геніальним магом.
Воскресальний камінь[]
Повернувшись додому, Кадмус використав камінь і на його превеликий подив і радість, перед ним з'явилася кохана. Та була вона сумна й холодна, начебто відділена від життя. Хоч у світ людей дівчина повернулася, але більше до нього не належала, а тому страждала. Кадмус збожеволів і, щоб поєднатися з нею, вчинив самогубство.
Після смерті[]
Кадмус був похований на кладовищі в Ґодриковій долині, як й Антіох і Іґнотус. Перед смертю він все ж залишив одного спадкоємця, тому що родина Ґонтів були його прямими нащадками. Воскресальний камінь передавався поколіннями Ґонтів в перстні і, врешті-решт, у першій половині 20 сторіччя був перетворений в горокракс Томом Редлом, далеким нащадком
Характер[]
Бард Бідл описує Кадмуса як зарозумілого зверхника, який попросив у Смерті воскрешальний камінь, щоб принизити її.
Середній з братів Певерелів був неймовірно відданий своїй нареченій навіть після її смерті, оскільки повернув дівчину до життя за допомогою воскрешального каменю, а зазнавши невдачі, наклав на себе руки.
Можливо, реально жив Кадмус Певерел був більш благородною особистістю, ніж це описано в «Казці про трьох братів». Душі або примари, викликані Каменем, можуть захищати своїх близьких від темних створінь, наприклад, від дементорів, як це трапилося з Гаррі Поттером, коли він йшов прийняти смерть від руки Волдеморта
Мабуть, Кадмус любив своїх братів і поважав їх таланти і творіння, оскільки вигравірував на воскрешальному камені символи Бузинової палички і плаща-невидимки.
Магічна сила[]
Трансфігурація: Кадмус (разом з братами Антііохом і Ігнотусом) за допомогою чаклунства побудував прекрасний міст через річку.
Виробник воскрешального каменю (можливо): точно не відомо, чи отримав середній з братів Певерелів Камінь в дар від Смерті або, як вважав Альбус Дамблдор, сам створив його.
За кулісами[]
Судячи з ілюстрації з реальної книги «Казки барда Бідла», Кадмус наклав на себе руки, випивши отруту, тоді як у фільмі «Гаррі Поттер і смертельні реліквії: Частина 1» показано, що середній брат повісився. У грі Кадмус Певерелл пішов з життя, застосувавши на себе закляття, що вбиває.
Етимологія[]
Ім'я «Кадмус» швидше за все взято Роулінг з давньогрецької міфології. Це ім'я засновника міста Фіви в Беотії. Міфічний Кадмус був одружений на дочці Ареса Гармонії, яка володіла якимось клятим намистом (!), Котра заподіяла страждання і нещастя самому Кадмусу і його нащадкам.