Лорд Волдеморт (англ. Lord Voldemort), він же Том Ярволд Редл (англ. Tom Marvolo Riddle) — темний чарівник, що володіє величезною магічною силою і практично досяг безсмертя за допомогою чорної магії, ворог Гаррі Поттера.
Оскільки ім'я «Волдеморт» він отримав з букв свого справжнього імені, воно є анаграмою імені «Том Ярволод Редл» (при перестановці букв виходить «Я Лорд Волдеморт», що в оригіналі виглядає як «Tom Marvolo Riddle → I am Lord Voldemort»). При цьому значення англійського слова riddle (загадка, головоломка, таємниця) при перекладі прізвища втрачено. Ім'я Voldemort, для збереження анаграми, передано як Волдеморт.
Волдеморта у світі чарівників бояться настільки, що навіть ім'я його, як правило, не вимовляють. Більшість героїв називає його «Відомо-Хто» або «Той-Кого-Не-Можна-Називати», а Смертежери називають його «Темний Лорд» (як і Сивіла Трелоні, в пророцтві). Гаррі Поттер, проте, ніколи не боявся вимовляти його ім'я, з часом, з деяким побоюванням, його прикладу послідують Герміона Ґрейнджер і Джіні Візлі. Деякі члени Ордена фенікса, наприклад, Албус Дамблдор, Сіріус Блек і Ремус Люпин завжди без будь-яких коливань називали повне ім'я Волдеморта. В сьомій частині Міністерство магії забороняє вимовляти ім'я Волдеморта: на ім'я накладають заклинання (Табу), яке відстежує місцеположення того, хто його вимовить.
Біографія
Дитинство
Том Ярволод Редл народився 31 грудня 1926 року в сиротинці, куди, з останніх сил, змогла добратися його матір, Меропа Ґонт. За годину після народження немовля стало сиротою. Перед смертю Меропа встигла сказати, аби дитину назвали Томом на честь батька та Ярволодом на честь діда, а прізвище має бути Редл. Втім, ані Том, ні Ярволод, ні якийсь інший Редл так ніколи по нього й не з'являлися.
З малку Том Редл тримався відчужено, майже не плакав, а коли підріс став порушником спокою, лякав дітей, які мали необережність чимось недогодити йому, траплялися відверто мерзенні й дивовижні випадки (повішений кролик на крокві), але впіймати його на гарячому не вдавалося. Вже в 11 років Редл був цілком самодостатній та потайливий. Його приховані магічні сили були на диво добре розвинуті як на такого юного чарівниками й він з'ясував, що ними можна розпоряджатися на власний розсуд, застосовуючи цілком осмислено. Отож, коли до сиротинця прийшов професор Албус Дамблдор, щоб запросити хлопця до школи, завідуюча справами сиротинця не мала нічого проти.
Роки у Гоґвортсі (1938-1945)
У Гоґвортсі Том Редл був розподілений на Слизерин. Незабаром він довідався, що уславлений засновник його гуртожитку теж міг розмовляти зі зміями. Це відкриття ще дужче захопило його й посилила відчуття власної значущості.
Перед викладачами Редл-учень не виявляв ані зарозумілості, ні агресивності, а як надзвичайно обдарований і гарний з себе сирота, практично з першого дня свого прибуття привертав підвищену увагу й симпатію вчителів. Це був чемний, урівноважений і спраглий до знань парубок.
Згодом Том Редл згуртував довкола себе в школі групу відданих однодумців. Групу оточував у замку ореол темної романтики - це була строката компанія: мішанина слабаків, що потребували захисту, честолюбці, охочі погрітися в променях чужої слави, та розбишаки, які тяглися до ватажка, здатного задовольнити їхні апетити. Редл тримав їх залізною року і за сім років його навчання це коло прибічників жодного разу не попадалося на відвертих правопорушеннях, хоча перебування Тома в Гоґвортсі відзначилося низкою диких випадків, з якими, одначе, так ніхто й не зумів пов'язати ані його, ні учнів, що тяжіли до нього.
Редл прагнув дізнатися про своє походження. Спершу він вважав чарівником свого батька. Втім, згадки про Тома Редла-старшого в чаклунському світі він ніде не знайшов. Зрештою, Том змушений був визнати, що в Гоґвортсі ніколи не ступала нога його батька. Вочевидь, тієї миті він навіки зрікся свого імені, й почав досліджувати родовід матері, яку досі зневажав - на його думку, вона не могла бути чаклункою, бо не встояла перед смертю в такому ранньому віці. Зацепившись за дідове ім'я Ярволод, після копіткого дослідження книжок з чаклунської генеалогії він виявив існування вцілілої лінії нащадків Слизерина.
На п'ятому році навчання Том Редл, який мріяв досягти безсмертя, відкриває для себе горокракси, чари, що дозволяють заховати в певному об'єкті частку душі, яка існуватиме окремо й не дасть загинути тому, хто їх створив. Одначе обов'язковою умовою для створення горокраксу є вбивство людини. Редл вирішує для себе створити сім горокраксів, оскільки сім вважається найпотужнішим магічним числом.
Того ж року Редл знаходить Таємну кімнату, де за легендою, Салазар Слизерин залишив своєму спадкоємцю чудовисько для очищення школи від маґлородців. Чудовиськом виявляється Василіск, якого Том нацьковує на маґлонароджених учнів, апофеозом чого стає вбивство рейвенкловки Воррен Міртл. Використавши цю смерть, Том створює перший горокракс, заховавши частину своєї душі у свій щоденник. Коли Редл дізнався, що постало питання про закриття Гоґвортсу, місця, яке стало його справжньою домівкою, то одразу зупинився, а винним знайшов юного Геґріда, який в якості "хатнього улюбленця" тримав в школі акромантула.
Влітку 1943 року Том Редл не повертається до сиротинця, де щороку проводив літні канікули, а вирушає на пошуки своїх близьких по материній лінії, до Ґонтів. Пошуки заводять його на околиці Малого Генґелтону, де в занедбаному будинку в атмосфері вбогості доживає свого віку Морфін, дядько. Дізнавшись від нього обставини своєї появи на світ, Редл навідується до свого батька, який жив в тому самому селищі. Зустріч закінчується смертю родини Редлів. Вбивши родичів по батьковій лінії, Том видозмінює пам'ять Морфіна, який не виправдав його очікувань, так, що той вважає вбивцею Редлів себе. При цьому, перед тим, як піти, він краде Ярволодів перстень.
Становлення Темного Лорда (1945-1970)
У 1945 році Том закінчив школу, отримавши на всіх іспитах найвищі оцінки. Майже всі чекали від Тома Редла, старости гуртожитку, старости школи, володаря нагороди за особливі заслуги перед школою, чогось визначного. Деякі вчителі припускали, що він почне працювати в Міністерстві магії, пропонували влаштувати потрібні зустрічі, допомогти встановити контакти з відповідними людьми. Редл відмовляється від усіх пропозицій. Його вабить посада професора Захисту від темних мистецтв, яка, по-перше, дозволить йому впливати на розум нових поколінь чаклунів, а по-друге, дозволить залишатися в місці, яке він вважав своїм домом. Однак директор Діпіт, за порадою Дамблдора, відмовляє Тому, посилаючись на занадто молодий, як для вчителя, вік.
Тоді, він приголомшує всіх, влаштувавшись в крамничку "Борджин і Беркс" на сумнозвісній алеї Ноктерн. Вчителі, які захоплювалися ним, бідкалися, яка це втрата, що такий блискучий молодий чаклун марнує свій потенціал звичайним помічником в крамниці. Але чемний, вродливий і розумний, Том Редл виконує досить особливі завдання. Роботодавці відправляють його до власників відомих артефактів, переконувати їх віддати на продаж свої скарби, і виявляється, що він має до цього неабиякий хист.
Виконуючи свої робочі обов'язки, Редл сходиться з літньою заможною чаклункою Гепзібою Сміт. Гарний молодий чоловік, попри велику різницю у віці, починає викликати в Сміт певні почуття. Минає деякий час і пані Гепзіба наважується показати Редлові свої найцінніші скарби - медальйон Слизерина й чашу Гафелпаф. Кілька днів потому Гепзібу Сміт знаходять отруєною маловідомою отрутою, а Редл, прихопивши медальйон та чашу, звільнився з крамниці й щез з поля зору. Його зникнення стало для працедавців великою несподіванкою й дуже довго ніхто нічого не знав й не чув про Тома Редла.
Повернення до Гоґвортсу
Свій час Редл присвячує поглибленню у темні мистецтва, подорожує світом, встановлюючи потрібні зв'язки. Від створення нових горокраксів він втрачає колишню вроду.
Одного зимового вечора Том Редл, до того часу вже відкрито використовуючий своє нове ім'я, складене з літер справжнього, Лорд Волдеморт, в супроводі однодумців приходить до Гоґвортсу, де вже головує Албус Дамблдор, ще раз просити про влаштування професором захисту від темних мистецтв. Новий директор, який на відміну від більшості інших викладачів, ніколи не зачаровувався постаттю Редла, відмовляє йому в цьому проханні, вважаючи такого, як він, негідним посади викладача. Роздратований, Волдеморт проклинає посаду мрії, а перед тим, як полишити замок, ховає в Кімнаті на вимогу діадему Ровени Рейвенклов, яку йому вдалося знайти в Албанії і яку перетворив на ще один горокракс.
Перша магічна війна, пророцтво та зникнення (1970-1981)
1970 року або ж на початку 70-х Волдеморт, рухомий ідеєю вищості чистокровних чарівників над усіма іншими, починає боротьбу проти усталених порядків чаклунської Британії, прагнучи встановити новий лад відповідно до своєї системи поглядів. Ці події увійдуть в історію як Перша магічна війна.
Десять років проходять для чаклунської громади в умовах терору й атмосфері загальної недовіри. Волдеморт разом зі своїми однодумцями, смертежерами, знищує всіх, хто опиняється на його шляху, і в свідомості людей перетворюється на феномен, настільки страшний, що люди бояться вимовити його ім'я вголос.
1980 року, коли Волдеморт знаходився на вершині своєї могутності, Сивіла Трелоні, нащадок загальновизнаної віщунки Касандри Трелоні, пророкує народження людини, яка здатна повалити Темного Лорда. Відбувається це в шинку "Кабаняча голова" в присутності Албуса Дамблдора, до якого Сивіла приходить переконати його дати їй місце викладача віщування в Гоґвортсі. Непроханим слухачем виявляється молодий волдемортівець, Северус Снейп, якого викрив власник шинку до того, як Трелоні встигла виголосити пророцтво повністю. Снейп доповідає Волдемортові про все почуте, однак не про весь зміст.
В липні того ж року народжуються два хлопчики, які цілком підходили під трелонівський опис (чиї батьки тричі кидали виклик Волдеморту). Невіл Лонґботом та Гаррі Поттер. Волдеморт зупиняється на Поттерові, такому ж напівкровці, що й він сам, та починає полювати на його родину, вважаючи, що краще позбутися ворога немовлям. Поттери ховаються під Чарами довіри, однак їх зраджує людина, якій вони довірили зберігати таємницю їхнього місцезнаходження. Малопримітний Пітер Петіґру переходить на бік Волдеморта та повідомляє йому, де ховається той, на кого Темний Лорд палко полює.
31 жовтня 1981 року Лорд Волдеморт приходить до Поттерів, щоб вбити однорічного Гаррі, але натомість зникає сам. Матір Гаррі Поттера своєю відмовою відступити і відчайдушним проханням вбити її замість сина створила чари самопожертви, огорнувши Гаррі захистом, яких не міг збагнути Волдеморт. Тож коли Темний Лорд націлив чарівну паличку на дитину і виголосив вбивче закляття, воно зрекошетило в нього самого. При цьому частка душі Волдеморта, доведеної до крихкого стану, відкололася й проникла в Поттера. Таким чином Редл, сам того не бажаючи, отримав ще один, вже шостий горокракс.
Албанський період та спроби повернення (1981-1993)
Філософський камінь
Поглинувши вбивче закляття, Волдеморт втрачає свою силу. Пізніше, в день свого відродження, Редл згадуватиме: "Мене видерло з власного тіла. Я став менший, ніж дух, нікчемніший за найнещасніших привидів… та все ж лишився живий. Ким я був, не знав навіть я сам".
Прихисток Волдеморт знаходиться в лісах Албанії, де, позбавлений тіла й можливості чаклувати, аби якось собі зарадити, буквально змушує себе існувати. Єдине, що він міг робити, це захоплювати тіла інших, віддаючи перевагу зміям, але такий "співмешканець" вкорочував життя тим, кому "пощастилося" розділити з ним тіло.
Редл марно очікував на те, що хтось з присягнувших на вірність смертежерів, які або опинилися в Азкабані, або відмежувалися від своєї діяльності на службі Воллдеморта, займеться його пошуками. Вдача посміхнулася йому аж через 10 років. Молодий довірливий професор Захисту від темних мистецтв з Гоґвортсу, Квіріній Квірел, під час своєї навколосвітньої подорожі зустрічає те, що залишилося від колись наймогутнішого темного чарівника країни. Волдеморт, дізнавшись, ким є його несподіваний гість, легко підкорює його своїй волі і разом з ним вирушає до Великої Британії.
Використовуючи Квірела Редл сподівається здобути філософський камінь, який дозволяє виготовити елікср життя. Однак того дня, коли Квірел вирушає до банку Ґрінґотс виконувати завдання, буквально на кілька годин його випереджує Рубеус Геґрід, забравши камінь за дорученням Албуса Дамблдора до Гоґвортсу.
Після невдачі в Грінґотсі Волдеморт поселяється на потилицю Квірела, або особисто контролювати процес, і потрапляє до Гоґвортсу. Квірел відчайдушно намагається виконати волю Господаря, втім за збігом обставин дістатися до філософського каменю вдається тільки наприкінці навчального року. Неочікувано для Волдеморта, перешкодою на його шляху стає Гаррі Поттер, який закінчував перший рік навчання. Вступивши з ним в бій, Квірел, в якому знаходився Редл, згорів від доторків хлопця, оповитого захистом жертви. Залишившись безтілесим, Волдеморт відступив та повернувся до Албанії.
Щоденник
До того, як Волдеморт втратив могутність в будинку Поттерів, він залишив Луціусу Мелфою, якого вважав відданим смертежером, один зі своїх горокраксів, а саме щоденник, в якому були запечатані спогади Редла-старшокурсника про відкриття Таємної кімнати в Гоґвортсі. План полягав в тому, щоб ще раз відкрити кімнату та очистити школу від маґлородців. Волдеморт так й не розкрив Мелфоєві повну сутність щоденника, а тоді зник, тож Луціус гадки не мав про те, що в його володінні горокракс.
1992 року Мелфой вирішує влаштували велику гру, розраховану на здобуття одразу кількох вигідних собі цілей: він підкидує щоденник Джіні Візлі, доньці Артура Візлі, аби дискредитувати родину Візлів, відому в колах чистокровців як "зрадники крові"; позбавити свого ідейного ворога Албуса Дамблдора посади директора в Гоґвортсі, який, з розрахунків Мелфоя, не запобіг би вбивства маґлонароджених учнів зброєю Таємної кімнати.
Спочатку все йде за планом: Джіні відкриває душу щоденнику, спогад Редла 1943 року висмоктує з дівчинки життєву енергію аж до того, що має змогу підкоряти її свідомість. Навчальний рік позначається низкою нападів на маґлонароджених і Дамблдора знімають з його посади. Редл-з-щоденника був максимально близький до того, щоб здобути фізичну форму, втім на заваді знову стає Гаррі. Поттер вступив в бій з Василіском, вбив його, а опісля знищив щоденник іклом змії. Це призвело до зникнення спогаду.
Повернення (1994-1995)
Влітку 1994 року, коли Волдеморт вже втратив надію на те, що хтось з прибічників розшукає його, Редла в Албанії знаходить Пітер Петіґру, який після поразки свого господаря сфальшував власну смерть, але зрештою був розкритий Сіріусом Блеком. Тепер в нього з'являється реальна можливість повернути собі тіло.
До Темного Лорда Червохвіст приходить не один, а разом з працівницею Міністерства магії Бертою Джоркінз, з якою мав необережність зустрітися в одному з албанських готелів. Від Джоркінз Волдеморту стає відомо про проведення у Гоґвортсі Тричаклунського турніру, про призначення аврора Аластора Муді новим викладачем захисту від темних мистецтв, і про те, що один з найвідданіших його послідовників, Барті Кравч-молодший, знаходиться не в Азкабані, а під домашнім арештом. Дізнавшись про все, що йому було потрібно, він позбувається Берти, чиє тіло й пам'ять виявилися безповоротно пошкодженими, і використовує її тіло заради створення горокраксу із змії Наджіні, вважаючи, що таким чином він, як й планував, розколов свою душу на сім частин.
Використати тіло Петіґру Редл не може, оскільки той для магічної спільноти вважається померлим, і розуміє, що Дамблдор неодмінно доклав зусиль до знищення філософського каменю, а тому вирішує звернутися до ритуалу темної магії, який передбачав використання батьківської кістки і крові ворога. Під його наглядом Пітер створює йому тимчасове тіло, після чого вони вирушають до Англії і зупиняються в порожньому маєтку Волдемортівого батька, де Темний Лорд починає розробляти план свого повернення.
Можливість викрадення Гаррі Поттера, заради використання його крові, під час чемпіонату світу з квідичу, де Дамблдор не зможе забезпечити хлопцю належного захисту, Волдеморт розглядає, але вимушений відмовитися, визнаючи на даному етапі власну безсилість перед купою функціонерів Міністерства магії на чемпіонаті. Тож Редл вибудовує операцію, розраховану на багато місяців. Першим етапом стає визволення Барті Кравча-молодшого, після чого Барті влаштовує напад на аврора Аластора Муді, бере його в полон, і ,використовуючи багатозільну настійку, під виглядом Муді відправляється до Гоґвортсу, аби забезпечити появу Гаррі Поттера в Малому Генґелтоні.
Впродовж навчального року Кравч-молодший послідовно працює над тим, щоб Поттер, якого він зробив четвертим учасником турніру, зміг пройти завдання, а перед початком фінального перетворює захований в лабіринті чемпіонський кубок на летиключ, запрограмований на переміщення того, хто його торкнеться, на кладовище Малого Генґелтона.
24 червня 1995 року Гаррі Поттер і Седрик Діґорі одночасно проходять лабіринт і торкаються кубку, вважаючи, що все одно це буде перемога Гоґвортсу, але опиняються на кладовищі, де на Поттера вже очікує Петіґру з Волдемортом на руках. Вбивши зайвого Седрика і знерухомивши Гаррі, Червохвіст починає ритуал відродження Редла. Поєднання трьох компонентів - батьківської кістки, крові слуги і крові ворога - відроджує Волдеморта. Сяючи від власного успіху, він викликає до себе смертежерів. Хоча Редл й розчарований тим, що жоден з присутніх не намагався його відшукати, тим не менш, дає їм другий шанс та розповідає про обставини свого зникнення і умови свого існування останні 13 років. Волдеморт вирішує виправити помилку минулого і покінчити із Гаррі Поттером, для чого викликає його на дуель. Несподівано, чарівні палички-близнючки блокували одну одну, спричинивши ефект Пріорі Інкантатем. З волдемортівської палички починають виринати мари людей, замордованих цієї паличкою: Діґорі, садівник Френк Брайс, Джоркінз, Лілі та Джеймс Поттери. Вони відволікають Волдеморта на час, достатній, щоб Гаррі встиг кубком-летиключем повернутися до Гоґвортсу, і не дають вбити хлопця.
Зовнішній вигляд та характер
Згідно з описом, у Волдеморта дуже бліда шкіра, біле як крейда і схоже на череп обличчя, ніздрі як у змії, червоні очі із зміїними зіницями, тонке скелетоподібне тіло і довгі тонкі руки з неприродно довгими пальцями. Вмираючи при пологах, Меропа Ґонт згадувала батька своєї дитини — вона хотіла, щоб син був на нього схожий. Місіс Коул вважала, що її бажання розумне — оскільки сама Меропа красунею не була. Волдеморт не тільки носив ім'я свого батька-магла, але і був дуже схожий на нього ззовні. Під час навчання в Гоґвортсі він був описаний як дуже приваблива молода людина із запалими щоками, аристократичною поставою, темними очима і чорним волоссям. Значні зміни в зовнішності, як вважають чарівники, відбулися унаслідок використовування Волдемортом дуже складної темної магії.
Як вважає Гаррі, Волдеморт ненавидить маґлів і нечистокровних чарівників. Ймовірно, це ознака деякої ненависті до себе, оскільки сам Волдеморт — нечистокровний чарівник. Тому Редл убив свого батька і його батьків, і змінив своє ім'я, перейшовши за анаграмою від імені «Том Ярволод Редл» до «Лорд Волдеморт», мабуть, психологічно відмовляючись таким чином від свого походження.
Волдеморт просунувся у вивченні магії, можливо, глибше, ніж будь-хто з чарівників, що нині живуть. Але в чотирьох, як мінімум, випадках, за його словами, він не зміг пригадати вчасно про потрібні речі — про лікувальну дію сліз фенікса, що плакав над Гаррі в Таємній кімнаті, про силу стародавньої магії, пов'язаної з любов'ю і самопожертвою (речі, які він не міг зрозуміти, на думку Дамблдора) і силі стародавньої магії, пов'язаної з тим, що частинка його душі знаходиться в Гаррі Поттері.
Між Томом Реддлом і Гаррі Поттером можна помітити багато спільного — обоє сироти, росли серед маґлів не в найприємніших умовах, поки не були прийняті в Гоґвортс, який обидва стали вважати своїм домом. У обох персонажів чорне волосся, тонкі риси обличчя і здатність розмовляти зі зміями. Проте величезна різниця між ними ілюструє одну з ідей серії, виказану Дамблдором, про те, що «те ким ми є насправді, набагато більше залежить не від наших здібностей, а від нашого вибору». З п'ятої книги ми дізнаємось, що згідно з пророцтвом «...разом їм жити не судилося».
Автор серії книг про Гарі Поттера, Джоан Кетлін Роулінг , припустила, що головний страх Волдеморта — «принизлива смерть», а його ховчиком буде його мляве тіло (ховчик — магічна істота, що приймає ту або іншу форму залежно від того, чого найбільше боїться людина, що знаходиться поряд). В дзеркалі Яцрес він би побачив себе всемогутнім і безсмертним, що за властивостями цього дзеркала відповідає його найбільшому бажанню. Дамблдор припускав, що Волдеморт таємно боїться мертвих тіл і темноти, втім, за його словами, «в таких випадках ми боїмося лише невідомості». Як з'ясувалося, під час битви в Міністерстві Магії, Волдеморт не може зрозуміти, що бувають речі гірші за смерть.
Якщо говорити про особисті якості, то Волдеморта можна назвати обережним, кмітливим і спокійним стратегом. На четвертому і п'ятому році навчання Гаррі Поттера в Гоґвортсі. Волдеморт планував тривалі, розраховані на цілий рік операції: перша була пов'язана з його поверненням в людське тіло, друга — з вторгненням у Відділ Таємниць Міністерства Магії.
Магічні здібності
Дитинство
Судячи зі спогадів Дамблдора, в яких Гаррі побував на шостому році свого навчання в Гоґвортсі, Волдеморт із самого дитинства демонстрував видатні магічні здібності. Меропа Ґонт народила свого сина в стінах притулку, в якому після її раптової смерті і виховувався хлопчик, який з дитинства відрізнявся від інших дітей. «Знаєте, він майже не плакав», — говорить місіс Коул Дамблдору, що приніс Тому лист з Гоґвортсу. Коли Редлу ще не виповнилося одинадцяти років (тоді він ще не знав про те, що він чарівник), він цілком свідомо експериментував з магією, не знаючи, що це магія. Він умів рухати предмети, не торкаючись до них, а також керувати тваринами без попереднього дресирування і створювати неприємні ситуації для дітей з притулку, які його дратували. Тому Редл був готовий прийняти новину про те, що він чарівник. «Я знав, що я ОСОБЛИВИЙ», — сказав він Дамблдору, знаходячись у стані щасливого збудження. Тому не потрібні друзі і він сприймав інших дітей в Притулку швидше як об'єкти маніпуляції, вже в такому юному віці звикнувши бути господарем ситуації. Однією з відмінних особливостей поведінки Тома Редла є колекціонування своєрідних сувенірів, на згадку про випадки особливо неприємного для оточуючих прояву своїх магічних здібностей. Звичка, яка згодом трансформується в створення горокраксів. Горокраксами у випадку з Волдемортом стануть речі, що належали найвидатнішим чарівникам, у тому числі і йому самому (Наджіні). Саме в них за допомогою складного заклинання Темний Лорд стане ув'язнювати частини своєї душі.
Навчання в Гоґвортсі
В Гоґвортсі Том Редл був найкращим учнем, і вчителі відзначали його обдарованість і прагнення до знань. Навчаючись у Гоґвортсі, Тому вперше вдалося відкрити Таємну кімнату і випустити Василіска, який став причиною смерті Плаксивої Мірти. Проте, коли з'явилася загроза закриття школи, Том знайшов «винного» — третьокурсника Рубеуса Геґріда, що захоплювався різними небезпечними тваринами, і Геґріда виключили з Гоґвортсу. Входив до клубу Слизнів.
Також під час навчання в Гоґвортсі Том зібрав навколо себе групу однодумців, які стали попередниками Смертежерів. Тоді ж він і придумав собі нове ім'я замість імені, яким його назвала мати: Лорд Волдеморт.
Вміння літати
Після свого повернення у власне тіло Темний Лорд отримав здатність літати, не застосовуючи ніяких магічних предметів (чарівні палички, зілля і т. д.). Доказом служить те, що, втративши позичену паличку прямо у польоті, він не впав, як камінь на землю, а зажадав у підлеглих дати йому іншу паличку, при цьому чудово продовжуючи левітувати.
Знання Виманології
Волдеморт відомий як найсильніший з виманологів світу — тобто він краще інших уміє проникати в чужі думки і пам'ять. За допомогою виманології Волдеморт майже завжди може визначити, чи брешуть йому. Виманологи бачать в свідомості інших емоції і обривки спогадів, які можуть суперечити словам, сказаними людиною. Протистояти виманології можна тільки за допомогою спеціальної методики захисту своїх думок — блокології, якою Волдеморт також володіє. Можливо, єдиним, хто міг не допускати Волдеморта в свої думки, був Северус Снейп.
Проте, використання виманології до Гаррі Поттера завдає йому жахливого болю. Можливо, причина цьому — зіткнення, ураженої темною магією і численними вбивствами, душі Волдеморта з душею Гаррі протилежною Волдемортовій (в цьому випадку немає великої різниці між розумом і душею, як в шостій частині говорив Дамблдор.)
Парселмова
Також Волдеморт уміє розмовляти зі зміями — він парселмовець (англ. parseltongue). Ця здатність дісталася йому в спадок від Салазара Слизерина, чарівники традиційно пов'язують це уміння з схильністю до темної магії. Володіння парселмовою передалося також Гаррі Поттеру, після невдалої спроби Волдеморта убити його, коли частина душі Волдеморта стала частиною душі Гаррі Поттера.
Горокракси
Відомо, що Волдеморт — один з дуже небагатьох темних чаклунів, що зважилися і зуміли створити горокракси. Це частини душі, відокремлені і заховані темним чаклуном для того, щоб фактом їхнього існування забезпечити собі безсмертя. Горокракси можна створити, тільки убивши іншу людину. Дамблдор вважає, що Волдеморт — єдиний чаклун в історії, який коли-небудь створював більше ніж один Горокракс. Згідно з припущенням Дамблдора, Волдеморт планував розчленувати свою душу на 7 частин, і встиг до свого першого падіння свідомо розчленувати тільки на 6: 6-й горокракс він збирався зробити, убивши Гаррі. Після відродження він зробив ще один горокракс-Наджіні. Насправді Лорд Волдеморт розділив душу на 8 частин,зробивши несвідомо 7-й горокракс Гаррі Поттера:
- Щоденник Тома Редла
- Чаша Гельґи Гафелпаф
- Перстень Ярволода Ґонта
- Медальйон Салазара Слизерина
- Діадема Ровіни Рейвенклов
- Наджіні
- Гаррі Поттер
Восьма частина душі була в його тілі. Це та частина душі,яка 13 років вела примарний спосіб життя. Саме ці численні розчленування, на думку Дамблдора, є головною причиною фізичної і моральної потворності Волдеморта. В передостанній книзі Дамблдор описує зміни, що відбувалися з Томом Редлом у міру збільшення кількості горокраксів— Том ставав все відчуженішою і неживою людиною. Дамблдор думав, що Том Редл збирався залишити частину горокраксів в Гоґвортсі, виходячи з припущення, що той залишав горокракси в місцях особливих досягнень (перший тріумф в магії, вбивство першої людини, перший справжній дім тощо).
Дуелі
Волдеморт вміло діє в дуелях. Заклинання і контр-заклинания, перетворення направлених проти нього об'єктів в інші, переміщення в просторі — такі дії він виконує за лічені секунди. Волдеморт, на думку багато кого, найсильніший темний маг на Землі. Вважається, що за рівнем володіння магією він може порівнятися тільки з Албусом Дамблдором. Сам Дамблдор стверджував, що найскладніші його заклинання виявляться марними, якщо Волдеморт повернеться до своєї колишньої могутності. Проте причиною його головних і можливо єдиних поразок є його непроінформованість в найстарішій магії: так, магія любові Лілі Поттер до свого сина врятувала Гаррі і, більше того — на деякий час знищила фізичну оболонку Темного Лорда. Іншим прикладом є заключна битва між Волдемортом і Гаррі Поттером — переможцем з неї виходить Гаррі лише завдяки непроінформованості Темного Лорда про те, що його паличка — Бузинова паличка («жезл Смерті») визнала своїм господарем Гаррі, оскільки він переміг її попереднього господаря (Драко Малфоя), роззброївши його і тим самим підпорядкував її собі.
Етимологія
Ім'я «Волдеморт» походить від французького: vol de mort — «політ смерті». Джоан Роулінг доволі добре знає французьку і підробляла приватними уроками.
Цікаві факти
- Лорд Волдеморт з'являється в п'яти з семи книг (безпосередньо з Гаррі він зустрічається в першій, другій, четвертій, п'ятій і сьомій книгах). У фільмах його грають Річард Бреммер, Крістіан Коулсон і Рейф Файнс.