Дадлі Дурслі (англ. Dudley Dursley) — син Петунії і Вернона Дурслі, двоюрідний брат Гаррі Поттера, старший за нього на місяць. Дадлі народився 23 червня 1980: на його одинадцятий День народження трапилася неприємна пригода з удавом, після якого Гаррі покарали «до настання літніх канікул».
Біографія[]
1991[]
Зникле скло[]
Дадлі розлючений через "малу" кілкість подарунків на День народження.
23 червня 1991 року Дадлі виповнювалося 11 років. Зазвичай в цей день він з батьками і кращим приятелем розважався по розважальних парках і кінотеатрах, а небажаний племінник залишався з місіс Фіґ, старою, яка погоджувалася наглядати за ним. Та цього разу бабця зламала ногу і Дурслям, попри скиглення Дадлі, довелося брати Поттера з собою. Коли вони приїхали до зоопарку і зупинилися в павільйоні з плазунами Дадлі помітив найбільшу змію і вимагав видовища в її виконанні, але ознаки життя удав почав демонструвати тільки при появі Гаррі. Помітивши, що зміюка робить щось нетипове, Дадлі, відштовхнувши кузена, притиснувся до скла і почав заворожено спостерігати за діями плазуна, але раптон скло зникло! Втім, пітон проповз повз Дадлі до виходу. Вже в машині по дорозі додому друг Дадлі відмітив, що Гаррі балакав з твариною.
Навала листів[]
Дадлі запригнув на руки матері під час сплеску листів.
Закінчивши початкову школу, Дадлі зарахували до "Смелтінґсу", однак безтурботне життя затьмарюють листи на адресу кузена. Все почалося одного ранку: серед отриманих Дурслі листів один, доволі дивний, був надісланий на ім'я Гаррі. Вернон і Петунія не на жарт перелякалися і вирішили ігнорувати відправника. Але листи продовжували надходити, якимось дивовижним чином ті, хто був за це відповідний, точнісінько знали, де перебуває хлопчик. Врешті-решт, до загнаних на острівець навколо моря Дурслів прийшов кремезний чолов'яга з повідомленням про вступ Поттера до якоїсь там чаклунської школи, а коли Дадлі спробував поласувати тортиком, який цей велетень хотів вручити Гаррі на День народження, то отримав у відповідь поросячого хвоста. Першого вересня Дадлі з батьками поїхав до приватної кліники, аби видалити хвоста, якого зарозумілий хлопчисько не забуде до кінця життя.
1992[]
Тілистий Дадлі вже не поміщався на одному стільці. Він більше не осмілювався насміхатися зі свого племінника-чаклуна, а тому усілякий раз, коли той розважався, бурмочачи перед ним під ніс різні нісенітниці, прожогом тікав подалі. 31 липня Дурслі готувалися до вечері з діловим партнером дядька Вернона і його дружиною. Від Дадлі потребувалося відчинити двері і супроводити місіс до столу. Пізніше він став свідком того, як святковий пиріг чарівним образом впав на обличчя панночки, а наступного ранку сторопіло дивився за втечею Гаррі до Візлі на летаючій машині.
1993[]
Дадлі став ще товстішим. Майже всі літні канікули він провів на кухні, не відриваючи очей від телевізору. Телевізору, котрий придбали якраз через те, що кабанчикубуло дуже нелегко ходити від холодильника до телевізору у вітальні. Наприкінці липня до Дурслів на тиждень приїхала тітонька Мардж, сестра Вернона. І Дадлі залюбки терпів усі прояви пещення від неї, оскільки знав, що отримає за це винагороду у вигляді хрусткої купюри. Коли Гаррі збільшив Мардж через те, що вона образила його батьків, Дадлі, немов нічого не відбувається, продовжував їсти і переглядати телевізор.
1994[]
Коли Дадлі повернувся додому на літні канікули з табелем, в його житті сталися дуже неприємні зміни. Шкільна медсестра зробила зауваження щодо зайвої ваги хлопця, що почала переходити межу, а тому батьки, не знайшовши в цьому випадку жодного виправдання на користь синові, все ж таки посадили любого Дадлі на дієту. Список рекомендованих харчів приліпили на холодильнику, з якого викинули геть усе, що Дадлі найдужче любив — тістечка, шипучі напої, шоколадні баточники та жирні страви. Натомість, забезпечили себе овочами та іншими продуктами, які дядько Вернон називав "кролячим їдлом". Щоб Дадлі було легше, тітка Петунія змусила перейти на цю дієту всю родину.
На канікулах того ж року сімейство Візлі повідомило Дурслі про намір забрати Гаррі Поттера до кінця серпня. Пам'ятаючи прикрий досвід спілкування з Геґрідом у 1991 році, Дадлі, ховаючи сідниці, перелякано ховався за спинами матері й батька, зиркаючи на гостей. Однак, доведений дієтою до відчаю, Дадлі не погребував поласувати солодощами, що випали з кишені одного з братів-близнюків... Від яких в нього до неприродніх розмірів розбух язик. Перелякані Вернон і Петунія дозволили Артуру Візлі виправити прикрий інцидент, коли язик Дадлі виріс на півтора метра.
1995[]
Дадлі був дебелий, як і завжди, одначе рік суворої дієти і відкриття його нового таланту у вигляді боксу призвели до серйозних змін статури. Дядько Вернон захоплено розповідав кожному, хто мав охоту слухати, що на першості шкіл південно-східної дільниці Великий Дад став чемпіоном з боксу серед юніорів у важкій вазі.
Дурслі залишалися на диво короткозорими у всьому, що стосувалося їхнього сина, довірливо ковтаючи вигадки про те, що він під час літніх канікул щовера ходить на чайок до своїх друзів. А насправді він зі своєю компанією громив дитячий парк, знущався над дітлахами, жбурляв камінням у проїжджі машини і почав курити. Одним словом, Дадлі впевнено котиться вниз, але Вернон і Петунія наполегливо відмовляються це помічати.
Одного вечора так трапилося, що додому Дадлі повертався в компанії свого племінника, хоча зазвичай волів не пересікатися з ним взагалі. Зчепивши зуби, Дадлі був змушений терпіти насмішки Гаррі, як раптом в переході хлопці відчули щось крижане і жахливе. Це був дементор, та Дадлі, будучи маґлом, не бачив створіння перед ним, а тільки відчував. Спершу Дад подумав, що це кузен глузує з нього, наводячи чари, але влучний удар по голові нічого не виправив. Тоді він навпомацки у пітьмі почимчикував подалі, впав і майже відчув на собі поцілунок цієї істоти... Опритомнів Дадлі вже вдома. Спогади того жахливого вечора ще будуть терзати Дадлі; при контакті з дементором він подивився на себе з іншого боку і не зміг залишити все на своїх місцях. Цей урок виявся для нього болючим, але надзвичайно корисним. Саме з тих пір Дадлі почав змінюватися.
1996[]
Опівночі звичайного літнього дня, коли нічого не віщувало чогось незвичного, до будинку Дурслів прийшов Албус Дамблдор, директор тієї чудернацької школи, в якій навчався кузен Дадлі. Поява чергового непроханого чаклуна змусила Великого Дада буквально стиснутися біля батьків, але цього разу нічого прикрого з ним не сталося. Хоча, наостанок, Дамблдор зауважив, що Вернон і Петунія завдали жахливої шкоди своєму сину. Але яким чином? Ані Дадлі, ані Дурслі не зрозуміли, що мав на увазі гість. Дурниця якась...
1997[]
Спершу вплив дементорів, а потім переконлива думка Дамблдора щодо непоправної шкоди, змушують Дадлі відкрити нового себе і переглянути своє відношення до оточуючих. Він намагається якось виправитись перед Гаррі, найголовнішою жертвою своїх глузувань, і свій жест демонструє у вигляді чаю, залишеного перед дверима племінника. Той, проте, розцінив це як пастку, наступивши уранці в чашку.
Перед тим, як від'їхати з оселі, Дадлі визнає Гаррі не порожнім місцем, і хоча для чаклунки, яка повинна була супроводжувати Дурслів, подібні слова не здалися чимось відвертим, самі парубки розуміли масштаби заяви. Дадлі подякував йому за порятунок від дементорів і протягнув руку на прощання, заривши сокиру непорозуміння і ворожості, не маючи сумнівів у правдивості навислої загрози у вигляді Волдеморта.